ТЕКСТИ

Дні, як густий томатний сік. Проблисків немає. Відпрацював кілька годин — падаєш у ліжко, але не засинаєш, адже сни завжди жахливі та дуже правдиві.

Повна темрява. Порожнеча. Тиша. Тільки серце ще стукає.

Ми пам'ять втопимо в дощах,
чекаючи проміння літа
чи, може, подарунку звідти —
відлуння теплоти хоча б.

Ти пам'ятаєш кожен день свого життя — від першого вдиху й аж до цього моменту, коли пишеш слово «слово».

Існує всім відомий вислів про розумну голову, що дісталася дурневі. Що ж, підозрюю, я — вельми наочне його уособлення.

Наступного ранку я вперше за останні кілька діб усвідомлено прокинувся. Це не була чергова перерва в нескінченному сидінні на кухні, п'яному та безпорадному, а звичайний ранок. Із присмаком бодуна, щоправда, а ще шви на руці почали загнивати без уваги. Але це вже питання кількох рішучих кроків.

Я відчував моторошний доторк самотності та чув її шепотіння на молекулярному рівні. Кожен подих обертався на випробування, на перевірку витривалості вкупі з жагою до життя — а от останньої все меншало й меншало. Саме в ті доленосні моменти на кухні до мене вперше завітав такий біль, що я плакав ридма, проте водночас і щиро сміявся: «Ні хріна ж...

Я вибіг із під'їзду назад, в обійми холоду зими, й притьмом кинувся до кінотеатру просто неба. Скельця окулярів заливали сльози та мокрий сніг, біг майже навпомацки, та все-таки дістався вже перевіреного місця під дупу. Безхатька вже не було.

Дружина пішла в кімнату й лягла на розкладену канапу, яку в той момент іще не гріх було називати нашим спільним ліжком. Я завалився поруч, не роздягаючись, і полежав так певний час, здригаючись од наслідків щойно пережитої панічної атаки — котрої за останні три-чотири місяці.

На відміну од усіх попередніх проблисків пам'яті, тло цього спогаду залишатиметься принципово білим. Мені більше не потрібно відчувати біль, щоби писати.

Шістки я люблю чи не більше за трійки. Зрештою, це число — поєднання двох половин, розділених, імовірно, часово-просторовими складнощами. Проте й такі проблеми йдуть гуляти лісом, коли дві трійки об'єднуються заради того, щоби перемогти.