XVI
07.09.2023
Дні, як густий томатний сік. Проблисків немає. Відпрацював кілька годин — падаєш у ліжко, але не засинаєш, адже сни завжди жахливі та дуже правдиві.
[вміти нести світло]
Ласкаво прошу на особисту сторінку людини, що назавжди залишиться загубленим у міжчассі підлітком. Хай який би проміжок відділяв дату в паспорті від того, що я зву «сьогодні», — мені назавжди шістнадцять. Присвячується всім, хто не може позбутися наростів буднів, під якими ховаються невтілені мрії, та продовжує вважати такий стан нормою. Мені вас шкода. Плак-плак.
XV
06.09.2023
Повна темрява. Порожнеча. Тиша. Тільки серце ще стукає.
XIV
29.07.2023
Ми пам'ять втопимо в дощах,
чекаючи проміння літа
чи, може, подарунку звідти —
відлуння теплоти хоча б.
XIII
27.07.2023
Ти пам'ятаєш кожен день свого життя — від першого вдиху й аж до цього моменту, коли пишеш слово «слово».
XII
25.04.2023
Існує всім відомий вислів про розумну голову, що дісталася дурневі. Що ж, підозрюю, я — вельми наочне його уособлення.
XI
04.04.2023
Наступного ранку я вперше за останні кілька діб усвідомлено прокинувся. Це не була чергова перерва в нескінченному сидінні на кухні, п'яному та безпорадному, а звичайний ранок. Із присмаком бодуна, щоправда, а ще шви на руці почали загнивати без уваги. Але це вже питання кількох рішучих кроків.