Як пропадав письменник

Дивись: тобі дається ручка й зошит,
А з цього ти вже твориш цілий світ.
Творитимеш його крізь товщу літ -
І ти джерела вічні не спустошиш!

Це в ідеалі так. Насправді - му́ка,
Щоб видушити з себе хоч рядок:
Завжди так мало сил, катма думок,
Ну а в джерелах вічних - вічно сухо.

Колись ти шепотів собі, що зможеш
Усе довкіль сприймати геть інак.
Одначе з часом все втрачає смак:
Уже буття на мрію геть не схоже.

Дивись: тобі давались ручка й зошит.
Чому ти так і не створив рядки?
Утратив ту дорогу до мети,
Що говорила б: «Ти все зможеш!»
...пошепки.

10.12.2017, Київ.