Я прагну ліній

05.07.2017

Я прагну ліній і кутів,
Які не тиражують маси!
В засиллі ком, крапо́к, рядків,
Котрі не зникнуть з плином часу,
Стою один.

Я мушу мати те саме́,
Що лиш думкам несе всолоду.
Воно не згине, не мине,
Коли його назву я словом:
Це - моє все.

Крізь віковічний поступ дій,
Де кожен з нас замаривсь в дечім,
Немає часу для подій:
Там тільки паща порожнечі!
Немає мрій...

Ті індульгенції старі
В наш час уже не мають сили.
І тільки кволі ліхтарі
Освітять нам сумні могили,
Де ми самі.

Ти б бачила мене таким,
Що тільки й думав би про мару.
І тільки сизокрилий дим
Приніс мені хоч ко́трісь чари
Посе́ред рим.

Колись мене не стане тут,
Де крутять спогади самотні.
Вокзал, базар і той фастфуд -
Учора, завтра та сьогодні
Один маршрут.

Я прагну ліній і кутів,
І жити в тямі прагну та́кож!
Та де ми є? Перон спустів,
А час відгонить терпким сма́ком
Всіх зайвих слів.

05.07.2017, Київ.