Сповідь еміґранта (наслідуючи Юрка Позаяка)

06.11.2016

Надворі найт. Все не приходить дрім,
Хоча насправді та́єрдний пекельно:
Напередодні во́ркав я хардо́во. Втім
Іще далеко так, так довго до санде́я!

Чи міг я сі́нькнути в дитинстві, що
У міддле́йджі буду ось так працювати?
Що бос мій буде бе́стердом, лайном,
А ма́ні буде недостатньо на апа́ртмент?

Тепер, на жаль, живу ело́уном у дірі,
Яку і ру́мом охрестити неможливо:
Крізь руф ідуть дощі холодні восени,
І флур, і бед мій скриготять жахливо.

Казали ж мені пе́ренти: "Не їдь!
Ти не потрібний нафіґ там нікому!".
А я для себе, все ж, деса́йднув вмить:
Нехай хоч трясця - буду за кордоном.

Триклятий найт на мо́рнінг от змінився
І час ґета́патись мені уже давно.
Нехитрий бре́кфест - лимонад і піцца,
А бас делі́верне у во́ркове кодло...

06.11.2016, Київ - Ірпінь - Київ.