Роки

07.11.2016

Ті ро́ки, що пішли у дим -
Від першого "Привіт!" і до сьогодні,
Не помічав злих посмішок безодні,
Бо був ще надто молодим.

Ті ро́ки... Їх ніби не було -
Ані болючих ран, ані надій на завтра.
Хто ж знав, що сподіватися не варто,
А час - лише розбите скло?

Ті ро́ки з дуже різними людьми,
Котрим бував за іграшку, прикрасу.
Тинявся поміж ними стільки часу,
А врешті з ними спалено мости.

Ті ро́ки, що дали мені журбу,
А ще - у людях гіркоту розчарування.
В останній битві за своє німе бажання,
Я думав, що не відступлю.

Ті ро́ки. От цікаво: скільки ще?
А хай і двадцять, тридцять, півстоліття!
Зрештою, ми ж викидаємо лахміття
І клятий час змивається дощем.

07.11.2016, Київ.