Приреченість

03.06.2017

До тебе б мені на поріг,
Та й по всьому!
Пробач, що дійти я не зміг
Через втому.
Звалила вона мене з ніг
Ще удома:
Я навіть не вийшов надвір.

Надворі десятки доріг
Не до тебе.
Залізний мій хрест, оберіг -
То плацебо.
І сплине іще один рік
Серед нервів,
Де я - тільки загнаний звір.

Узимку нападає сніг
Чорно-білий.
Даремно так сильно беріг
Свої крила.
Тепер же покинути їх
Не під силу.
Я хочу й не можу, повір.

Солодкий і смертний це гріх -
Моя пам`ять.
Фрагменти жбурну навідліг -
Хай їх спалять!
А мрія звертає за ріг -
Чи востаннє
Я знов не полинув до зір?..

03.06.2017, Київ.