Графоман

19.07.2017

В поезії не тямлю ні бельмеса!
На жаль, на щастя, просто так - не зна.
Проте у стре́сових цупких лабетах
Вона, буває, пишеться сама.

Для кого саме ці рядки - не знаю:
Вони ж бо просто є, і ані руш!
Зап'ю своє натхнення теплим чаєм,
А далі миттю - під холодний душ.

Ганяють за вікном літа́ і зими,
А я закривсь од них... Дивись - пишу́!
Слів так багато, що лікую ними
Набуту з плином часу самоту.

Поет не вдавсь, навряд чи вдавсь прозаїк,
Я - просто сірий пшик із-поміж мас.
Проте сказати хоча б щось я маю,
А чи почують - то покаже час.

Та зараз, дідько! Ще катрен - і в люлю,
Де вкотре сподіватимусь на сни.
Я - графоман, і це така пілюля,
Що зиму обертає до весни...

19.07.2017, Київ.