Барвисті руїни

08.02.2011

У жовтім світлі радісних світанків
Ми біло креслили свої шляхи.
Синьо забирала мене ти без останку,
В зеленої, в холодної роси.

І через плин багряних днів і ночей
Ти сіро обіймала мене, наче сон.
Оранжевим озвався глас пророчий -
Передбачав він нам рожевую любов.

Та золотистих літ невпинний гомін
Перетворив блакиті мрій в імлу.
І нині я, пустивши чорний стогін.
Так само чорно коло ніг твоїх помру...

08.02.2011, Львів.