* * *

02.08.2017

...і саме в цьому трамвайчику,
який кволо брязкає захмелілою вулицею,
ми мали зустрітися знову.
Мали, але помилилися часом:

Тебе він везе на світанок,
а я в ньому їду туди,
де немає нічого, крім депо
та збайдужілого залізяччя.

Тобі лише двадцять, і ти готова летіти,
а я вже давно спалив свої крила
через їхню цілком зрозумілу
непотрібність для інших.

Трамвай гуркотить собі далі.
Ти так радісно всміхаєшся сонечку!
Я ж поправлю порожній заплечник
і буду готовий зійти, коли скажуть.

02.08.2017, Київ.